ПАР: чи страшні наслідки їхнього вживання?

ПАР це медикаменти, що мають вплив на психічні процеси, емоції, поведінку людини. Їх грамотне належне застосування має велике значення для безпеки та ефективності, вибір конкретного засобу проводиться кваліфікованими медичними працівниками після проведення детального аналізу стану пацієнта.

Усі речовини можна розділити на групи залежно від того, який психотропний вплив вони чинять.

Антидепресанти застосовують для полегшення симптомів депресії, але також використовують для лікування тривожних розладів. До них належать селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну та трициклічні антидепресанти.

Антипсихотиками лікують психотичні розлади, такі як шизофренія. Їх можна розділити на дві категорії: типові (першого покоління) та атипові (другого покоління). До типових належить галоперидол, до атипових – арипіпразол і рисперидон.

Анксіолітики, або протитривожні фармпрепарати, призначаються особам, які страждають на тривожні розлади. У цю категорію зазвичай входять бензодіазепіни, наприклад діазепам, і небензодіазепінові препарати, як-от буспірон.

Стабілізатори настрою відіграють найважливішу роль у терапії біполярного розладу. Літій, вальпроат, ламотриджин ефективно контролюють емоційні гойдалки, стабілізують психічний стан.

Стимулятори, такі як метилфенідат і похідні амфетаміну, призначаються для допомоги при синдромі дефіциту уваги/гіперактивності (СДУГ). Їхня дія спрямована на підвищення концентрації уваги, зниження імпульсивності, гіперактивності.

Тривалість використання підбирається індивідуально. Максимально допустимий період вживання – 30 днів.

Види ПАР залежать від способу отримання – рослинні, синтетичні, напівсинтетичні. Також розрізняються за тим, який психотропний вплив чинять.

Слід враховувати, що призначення ПАР може мати цілу низку побічних ефектів, частина з яких є важкими і навіть небезпечними для життя. Наприклад, деякі антидепресанти підвищують ризик виникнення суїцидальних думок в окремих людей, особливо на початку прийому. Іншими поширеними небажаними реакціями можуть бути запаморочення, седативний ефект, збільшення маси тіла, сексуальна дисфункція.

У декого виникають алергічні реакції, які варіюються від легкого шкірного висипу до тяжкої анафілаксії – потенційно небезпечного для життя ускладнення, що спричиняє утруднення дихання, набряк горла, падіння артеріального тиску. Тому алергікам слід ретельно підбирати компоненти ліків, після обстеження, уникаючи можливих ризиків.

Слід бути обережним під час одночасного прийому інших медикаментів, неприпустиме поєднання з алкогольними напоями, транквілізаторами. Занадто велика доза призводить до таких симптомів, як сильна седація, серцева аритмія, судоми або навіть кома.

Пацієнти, які мають в анамнезі проблеми з серцем, захворювання печінки, цукровий діабет, не повинні виходити за межі рекомендованих об’ємів і тривалості терапії. Тривале вживання викликає токсичну інтоксикацію, підвищення рівня глюкози, гіпертонічний криз. Також відбувається формування залежності, а неможливість отримати таблетку викликає абстинентний синдром.

Вживання цих засобів має відбуватися тільки після консультації з лікарем, після обстеження, під контролем.

Шкода психоактивних речовин полягає в тому, що побічний ефект від них призводить до Їх розповсюдження серед наркозалежних. Вони здатні змінювати свідомість, викликати почуття ейфорії, розслаблення, відходу від реальності. Деякі випадки перевищення рекомендованих термінів можуть спричинити фізичну залежність, коли організму потрібна речовина для нормального функціонування. Її відсутність викликає симптоми абстиненції, що ще більше спонукає продовжувати вживання, щоб уникнути дискомфорту.

Дехто займається самолікуванням, вживає легальні психоактивні речовини, щоб впоратися з основними проблемами психічного здоров’я, такими як психоз, невроз, психотравма. Можливе тимчасове полегшення симптомів, що призводить до посилення його вживання, розвитку толерантності.

Результат для життя має дуже негативний характер – наслідки вживання ПАР руйнують здоров’я, психіку, впливають на інтелект, пам’ять, розумові здібності.

Згідно зі статистикою залежність від ПАР починає проявлятися вже у шкільному віці. 25% – підлітки до 14 років, 50% – молодь до 25 років, 25% – дорослі від 25 років.

Менше розповсюдження серед дорослих пов’язане з тим, що багато хто помирає значно раніше. При цьому 50% з них гинуть не від наркотику, а від таких супутніх наслідків:

1. Абстиненція, від якої може зупинитися серце.
2. ВІЛ-інфекція, гепатит С, зараження якими відбувається через використання спільних шприців.
3. Нещасні випадки.
4. Самогубство.
5. Кримінал.

Психотропні речовини, що приймаються безконтрольно, вимагають тривалої детоксикації, оскільки здатні накопичуватися в клітинах, тканинах, органах.

ПАР залежність має лікуватися якомога швидше. Це складний і важкий процес, що вимагає професійної допомоги та підтримки. Підхід до реабілітації різний, залежить від конкретної речовини, тяжкості, стадії, віку. Він включає:

1. Визнання проблеми.
2. Консультацію з фахівцем з адикції.
3. Детокс-програму.
4. Поведінкову терапію.
5. Програму 12 кроків.
6. Медикаментозне зняття потягу.

Можливе домашнє і стаціонарне відновлення від нездорового потягу, який викликає ПАР наркотик. Велике значення має психологічна допомога. Під час сеансів лікар-психотерапевт з’ясовує чинники, що впливають на бажання втекти від реальності, вчить безпечних методів боротьби зі стресом, депресією, психічними перевантаженнями.

Важливо звертатися до кваліфікованих фахівців, оскільки одужання – безперервний процес, можливі рецидиви. Необхідні індивідуальний комплексний підхід, підтримка друзів, родичів. Конкретний план реабілітації залежить від конкретного випадку, тому важливо проявляти терпіння, відданість процесу одужання. Якщо ви або ваші знайомі зіткнулися з цією проблемою, слід якомога швидше звернутися по професійну допомогу.